Комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №206» Дніпровської міської ради








Лікар радить, консультує, інформує

Зачем и как делаются прививки от полиомиелита

 

Второе имя полиомиелита – детский спинной паралич, заболеваемости которому подвержены малыши в возрасте от 5 месяцев до 6 лет.

Полиомиелит — крайне заразное заболевание. Его вызывает поливирус, способный передаваться воздушно-капельным путем, при помощи насекомых и через грязные руки или пищу. Причем во внешней среде поливирус может существовать почти полгода, он хорошо переносит высушивание и замораживание.

Вирус полиомиелита поражает серую оболочку спинного мозга и двигательные нервные клетки. Чаще всего заболевание заканчивается гибелью части нервных клеток, параличом отдельных групп мышц и их атрофией. В большинстве случаев переболевший полиомиелитом человек становится тяжелым инвалидом.Если человек переболел полиомиелитом бессимптомно, он становится незаметным для окружающих, но очень опасным разносчиком инфекции.

Новая болезнь – старая вакцина

Поскольку в Украине не встречались случаи полиомиелита, для вакцинирования детей применялась только инактивированная вакцина, которая не содержит живых вирусов. Она вводилась при помощи инъекции на первом и втором году жизни, а затем повторялась в 14 лет. Но, к сожалению, против дикого вируса «убитая вакцина» не слишком эффективна.

Поэтому с 2015 года с полугодовалого возраста малыши будут прививаться «живой» вакциной, которая практически не использовалась с тех пор, как в нашей стране победили полиомиелит.

Переход на «живую» вакцину, по мнению специалистов,  необходим для того, чтобы у детей выработался иммунитет именно на «дикий» штамм поливируса. Но при этом первые две прививки в 3 и 4,5 месяца малышам будут делать инактивированной вакциной.

Опасна ли «живая» вакцина?

«Риск заболеть полиомиелитом в результате вакцинации после такой прививки отсутствует», — объясняет Сусанна Харит, ведущий специалист по вакцинопрофилактике медико-биологического агентства.

Кому «живая» вакцина не дается?

Не будет делаться вакцинация при помощи «живой» вакцины малышам, у которых есть ВИЧ-инфекция, или если их родители ВИЧ-инфицированны.

Противопоказана эта вакцина и детям, родившимся с первичным иммунодефицитом – непрерывно болеющим с самого рождения.

Что надо помнить родителям?

Для начала должно быть оформлено согласие родителей или юридических представителей ребенка (утвержденное приказом Министерства юстиции в 2010 году). Врач обязан ответить на все вопросы родителей о процедуре, а также осмотреть малыша, измерить температуру, чтобы определить, нет ли противопоказаний к вакцинации.

Отличить два вида вакцины очень просто: «убитая» вводится при помощи шприца, а «живая» капается в рот. То есть до полугода малышу делают инъекцию вакцины, а с шести месяцев – дают капли

Как быть, если на момент прививки ребенок заболел?

— Обратиться к врачу, вылечиться и приходить на прививку. Просто ребенок пропустит один тур иммунизации. А если он пропускает плановую вакцинацию, то после выздоровления следует обратиться к своему педиатру и пройти вакцинацию согласно календарю прививок.

Кстати, часто врач может не увидеть начинающееся ОРВИ, а когда на следующий день после вакцинации у ребенка поднимается температура, родители связывают его недомогание с прививкой. В этом случае надо сразу же обращаться к врачу. Чтобы ненароком не пропустить, например, пневмонию. Именно поэтому, подписывая согласие на прививку, родители ставят две подписи: о том, что они получили достаточно информации для принятия решения, и о том, что немедленно сообщат медработникам о любых нарушениях в состоянии здоровья ребенка. Родители не должны самостоятельно решать: у ребенка произошла реакция на вакцину или же у него началось какое-то заболевание, совпавшее по времени с вакцинацией. Должен отметить, что обе вакцины от полиомиелита не вызывают повышения температуры.

 

 

Увага - грип!

Обережно, отруйні гриби!

Осінь - сезон застудних захворювань

Профілактичне щеплення - все що треба знати батькам!

Загартовування дитини

 

Загартовування — один з важливих методів збереження здоров’я дітей. Його проводять з метою пристосування організму до різноманітних впливів зовнішнього середовища.Підґрунтям загартовування є принцип тренування нервових закінчень та кровоносних судин шкіри, слизових оболонок і через них — кровоносних судин та нервової системи. Загартовування передбачає використання водних процедур, сонячних та повітряних ванн у поєднанні із заняттями фізкультурою. Призначаючи ці процедури, необхідно враховувати вік дитини, стан її здоров’я, перенесені раніше захворювання. Правильно загартовувати дитину — означає правильно її виховувати.Загартовування треба починати з раннього віку та продовжувати систематично, безперервно протягом багатьох років, усього життя.

Методи загартовування залежать від індивідуальних особливостей дитини, проте      всі    повинні    виконувати      такі    правила:

- уникати сильних подразників — тривалої дії холодної води, надто низької температури    повітря,    перегрівання    на    сонці;

-  поступово та рівномірно підсилювати дію загартовувальних чинників.
Найбільш м’яка процедура — обтирання. Спочатку протягом 1—2 тижнів шкіру дитини розтирають сухою м’якою вовняною тканиною, щоб вона трохи порожевіла. Після цього переходять до вологих обтирань тканиною, змоченою водою температури 38 — 40 °С. Обтирання проводять у напрямку від периферії до центру. Обтирають шию, потім груди, руки, ноги, живіт, спину. Всі рухи роблять у напрямку до пупка, а на спині — до хребта. Протягом однієї процедури треба обтерти тіло дитини 2 — 3 рази. Після закінчення обтирання слід розтерти шкіру сухим рушником до появи приємного тепла. Тривалість процедури спочатку становить 1 —2 хв, пізніше — до 3 —5 хв. Початкова температура води — 38—40°С, у подальшому її  знижують      до    26—24°С.

Дітям молодшого віку більше подобається обтирання грубим рушником, змоченим у досить гарячій воді (38 — 40 °С). Неодмінною умовою проведення процедури повинно бути збереження у ванній кімнаті прохолодної температури повітря, аби дитина відчула контраст температур, але без протягів. Під час проведення процедури дитину можна поставити у таз з теплою водою.

Обливання — інтенсивніша процедура. Починають його водою температури 36 — 34 °С, поступово знижуючи її під час наступних процедур до 24 — 22 °С. Загальне обливання краще проводити після повітряної ванни. Тривалість обливання — від 30 с до 2 хв. Обливати можна з глечика теплої пори року на повітрі, в холодну погоду — у ванні. Треба стежити, щоб вода рівномірно лилася по всьому тілу. Після закінчення процедури дитину слід обтерти до почервоніння шкіри. Перед процедурою тіло повинно бути сухим, теплим, але не спітнілим.

Вплив душу на організм сильніший, ніж обливання. Спочатку використовують воду температури 36 —37 °С, потім-температуру води знижують, як і під час обтирання та обливання. Тривалість процедури спочатку становить 0,5 —1хв,через     3—4 тижні     —до    2хв.

Інтенсивніше діє контрастний душ, який є добрим засобом для тренування серцево-судинної та нервової систем, а також механізмів терморегуляції, підвищення несприйнятливості до інфекцій. Дитину спочатку ставлять під душ за температури води 38—39 °С на 1—2 хв, потім збільшують напір холодної води, знижуючи температуру води в душі до 24 — 22 °С (0,5 хв). Проводять 2—3 такі зміни. Вранці для стимулювання нервової системи процедуру закінчують прохолодною водою. Увечері для зняття збудження та кращого засинання процедуру закінчують гарячою водою. Не слід намагатися знизити температуру води нижче ніж до 20 —18 °С, тому що це призведе до перезбудження нервової системи, посилення діяльності надниркових залоз та виділення ними гормонів, різкої активізації захисно-пристосувальних реакцій, а за умови тривалого та систематичного застосування — до зриву адаптації (процесу пристосування організму до умов, що     змінюються).

Хорошими засобами для загартовування дітей є “ходіння по воді”протягом 2 — 5 хв, а також гра з водою (місцева ручна ванна). Початкова температура води повинна бути 28 °С, поступово її знижують до кімнатної.
Відомо, що охолодження стоп може зумовити виразну рефлекторну реакцію з боку судин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, що призводить до послаблення її захисної функції. Як наслідок мікроорганізми, що завжди заселяють слизову оболонку носа, зіва і верхніх дихальних шляхів, починають посилено розмножуватися, виділяючи отруйні продукти обміну. Напевно, так і виникає простуда у разі переохолодження ніг. Місцеве загартовування стоп, носоглотки робить їх менш чутливими до охолодження, що допомагає уникнути цілої низки захворювань. Обмивання стоп слід робити щоденно, краще перед сном. Початкова температура води становить 20 °С, для дітей молодшого віку — 25 °С. Тривалість процедури — 10 — 20 с. Поступово температуру води знижують, а з часом користуються водою з-під крана. Привчивши дитину до таких процедур, обережно збільшують їх тривалість до 0,5 хв, а потім переходять до ножних    ванн.

Приймаючи ножні ванни, необхідно безперервно переступати з ноги на ногу. Це активізує кровообіг у судинах, підвищує загартовувальний ефект.

Можна використовувати контрастні ванни. Для цієї процедури готують два тази. В одному — вода температури 37 °С, в іншому — 20 °С. Спочатку тримають ноги у теплій воді (30 с), потім — у холодній (15 с). Після 2 — 3 таких змін ноги слід інтенсивно розтерти рушником до почервоніння. У подальшому температуру теплої води поступово підвищують до 42 °С, а холодної знижують до 15 °С.

Дітям молодшого віку та ослабленим краще починати з обтирання стоп трохи віджатою губкою або рушником, дотримуючи при цьому поступовості у зниженні температури    води.

Полоскання горла холодною водою — також досить ефективна процедура місцевого загартовування. Її можна виконувати вранці під час умивання та ввечері перед сном. Починати полоскання слід водою температури 25 — 27 °С, знижуючи її щотижня на 1 °С. У подальшому можна полоскати горло водою із-під крана. Дія процедури посилиться, якщо у склянці води розчинити 1 десертну ложку кухонної або морської солі.

Найефективнішою формою загартовування є купання в річці, озері, морі. Тут все діє в комплексі — і свіже повітря, і сонце, і вода, й рухові вправи (плавання, пірнання).Купання головним чином відіграють роль оздоровчого засобу, проте у деяких випадках використовуються і як лікувальна процедура. Повторювані, правильно проведені, дозовані купання сприяють активізації обміну речовин, фагоцитозу, тренуванню механізмів терморегуляції, діяльності серцево-судинної й нейрогуморальної систем. Підвищується витривалість організму до мінливих чинників    навколишнього    середовища. 

Особливо корисні морські купання. Солі, що містяться у морській воді, стимулюють рефлекторні реакції. Дитина вдихає морське повітря, збагачене озоном. Морські хвилі роблять своєрідний масаж тіла. У ослаблених дітей необхідно проводити попередню підготовку до морських купань у вигляді обтирання, обливання тіла морською водою, поступово знижуючи її температуру. Купання слід починати після відпочинку у затінку.Морські купання використовують для лікування рахіту, золотухи, у дітей із зниженим обміном речовин. Вони протипоказані у разі недостатності кровообігу, недокрів’я, гострих запальних захворювань.Переохолодження під час купання зумовлює погіршення самопочуття — виникає відчуття в’ялості, з’являється головний біль, може бути простуда.Купання рекомендують дітям віком понад 2 роки за температури води, що не нижча ніж 23 °С, а повітря — 25 °С. Тривалість купання спочатку становить 0,5 — 2 хв, поступово її збільшують до 20 хв. Купатися треба не раніше,ніж    через     2год    після    прийому    їжі.

Чудовою процедурою для дітей є плавання в басейні, особливо прохолодної пори року. Дуже корисні купання у відкритих та закритих басейнах з підігрітою до 24 — 26 °С морською водою.Басейни використовують для гідрокінезіотерапії, включаючи в комплекс терапії лікувальне плавання.

Плавання сприяє росту дитини та її пропорційному розвитку. Горизонтальне положення тіла під час плавання сприяє рівномірному переміщенню крові по судинах, що важливо для функціонування серцево-судинної системи. Безперервне чергування напруження і розслаблення створює умови для розвитку кістково-м’язової системи. Додаткова витрата зусилля на подолання опору води розвиває дихальний апарат та збільшує життєву ємкість легень.У дітей, схильних до ожиріння, під впливом м’язового навантаження поживні речовини не накопичуються у жировому депо, а перетворюються на енергію.

Під час плавання вода обмиває все тіло та очищає шкіру від продуктів виділення. Шкіра стає чистою, еластичною, гладенькою.Фахівці вважають, що оптимальним віком для навчання дитини плаванню є 5 —7 років. Навчати пізніше важче. А прищеплювати дитині любов до води необхідно з раннього віку.
Дуже корисне ходіння босоніж. Привчати до нього дитину треба поступово. Спочатку тривалість ходіння босоніж не повинна перевищувати 30 — 40 хв на день. Поступово її збільшують, поєднуючи з ігровими вправами, гімнастикою. Особливо корисно ходити по дрібних камінцях на березі моря, річки.

Повітряна ванна має м’якшу дію, ніж водні процедури. Повітряні ванни легко переносять навіть ослаблені та хворі діти. Дія повітряних ванн залежить від їх тривалості, температури повітря та площі оголеної поверхні тіла. Приймати повітряні ванни рекомендують на свіжому повітрі, бажано на березі річки або озера, серед зелених насаджень, де немає сильного вітру.

Рекомендують починати за температури, що не нижча ніж 21 °С. Тривалість першої процедури — 5 хв, щоденно її збільшують, доводячи до 2 год. Теплі повітряні ванни не обмежуються у часі, бо виявляють слабкий вплив.

Важко переоцінити користь сонячних ванн для здоров’я дитини. Сонце  стимулює  процеси обміну речовин, сприяє зміцненню нервової, серцево-судинної систем, підвищує витривалість до інфекцій.Прямі сонячні промені згубно діють на мікроорганізми. Невеликі еритемні дози (від них шкіра трохи червоніє) змінюють процеси обміну в шкірі, стимулюють місцеві захисні імунні механізми. Ця властивість сонячного опромінення широко використовується для лікування деяких захворювань шкіри та слизових оболонок. Під впливом ультрафіолетових променів сонячного спектру в шкірі утворюється вітамін Е. Цей вітамін запобігає розвитку рахіту у дітей або використовується для його лікування, нормалізує співвідношення фосфору та кальцію в крові, сприяє зміцненню кісток. Початкова тривалість сонячної ванни — 5 хв. Щодня її можна збільшувати на 1—2 хв. Для початку дітям достатньо побути у затінку — тут діє розсіяне сонячне опромінення. Після цього можна позагоряти 3 — 5 хв і знову перейти у затінок. Таким чином, комбінуючи повітряні та сонячні ванни, діти звикатимуть до ультрафіолетового опромінення. Місцем, де не буває сонячних опіків і синтезується вітамін Е, є шкіра долонь та стоп. Для захисту очей треба користуватися темними окулярами. На голову слід надягти    білу    шапочку.

Надмірне сонячне опромінення шкідливе для волосся. Окрім того, тривале перебування під прямими сонячними променями може призвести до сонячного удару. Найкращий час для сонячних ванн улітку — від 8-ї до 10-ї та    після    18-ї    години.

Прогулянки на свіжому повітрі — також ефективний засіб загартовування дітей. Дитина потребує максимально тривалого перебування на свіжому повітрі. Для прогулянки одягати дитину треба відповідно до температури повітря, вологості, сили вітру, пам’ятаючи, що за умови однакової температури вологе повітря охолоджує більше, ніж сухе, а вітер посилює дію повітря. Одяг повинен бути зручним,  не утруднювати рухів. Не слід припиняти прогулянки під час хвороби дитини, якщо лікар їх не відмінив. Свіже повітря — добрий    помічник    у    боротьбі    з    інфекцією.

Слово “баня” походить від латинського “бальнеум”, що означає “вигнати хворобу, біль, смуток”. Отже, основними у банній процедурі вважалися насамперед її цілющі, оздоровчі властивості.Банний жар — ефективний засіб стимулювання серцевої діяльності, активізації кровообігу; він поліпшує кровопостачання не лише шкіри, але й м’язів, суглобів, спинного та головного мозку, легень, усіх органів. Під час потіння посилюється виділення з організму продуктів обміну, шлаків, отруйних речовин. Щедрий жар прочищає пори, видаляє бруд та змертвілі клітини шкіри. Сприяючи поліпшенню обміну речовин, банні процедури немов оновлюють організм, загартовуючи його. Вони ефективні і для лікування багатьох захворювань, зокрема грипу та простуди.
Чудовим лікувальним та профілактичним засобом для дітей є парові ванни, після яких необхідно провести охолоджувальну процедуру (обмивання, обтирання). Зміна короткочасного впливу пари та охолодження — своєрідна гімнастика судин, органів дихання, потовиділення, що загартовує організм, робить його витривалішим до хвороб, здатним легше переносити коливання погоди.
Загартовувальні процедури найефективніші на тлі правильного загальнооздоровчого    режиму,    повноцінного    харчування.

Загартовування ослаблених дітей треба проводити обережно, за порадою лікаря.


 

 

Чи корисне сало дітям?

 

   У всі часи українці використовували сало в повсякденному харчуванні, як найважливіший продукт, через його високу харчову цінність, а також здатність зберігатися протягом тривалого часу без спеціального охолодження засоленим.

   Сало, незважаючи на високий вміст жирів, не можна виключати з раціону людини, оскільки воно має високу енергетичну цінність (816-841ккал/100г). Сало містить у своєму складі біологічно активні поліненасичені жирні кислоти: лінолеву, ліноленову та арахідонову.  Саме ці кислоти мають виняткову біологічну активність, зокрема:

·        стимулюють синтез білків та ліпідів;

·        підвищують стійкість організму до інфекційних захворювань;

·        підтримують активність ферментів;

·        виводять з організму токсини;

·        регулюють процеси окислення.

 Слід зазначити, що без арахідонової кислоти організм людини не може обійтися. Вона необхідна серцевому м`язу  та для гормональних й імунних реакцій людини. Арахідонова та лінолева жирні кислоти зв’язують і виводять холестерин, допомагають уникнути закупорювання судин. Біологічна активність сала вп’ятеро вища, ніж оливкової олії.

   Дієтологи стверджують, що сало містить у собі селен. Цей мікроелемент добре зміцнює імунітет. Цей продукт чистить печінку, та є жовчогінним засобом. Доведено також, що сало-один із найпотужніших антиоксидантів. При цьому воно добре засвоюється в організмі.

   Протипоказання до вживання.

    Є захворювання, за яких сало протипоказане,- захворювання печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та ожиріння.

   Усім відомо, що корисне лише свіже сало.

   Добова потреба в салі.

   Дієтологи стверджують, що добова потреба дорослої людини є

30-50 г. сала здоровій людині будуть на користь.

    Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України « Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах» від 22.11.2004 № 1591 норма сала в дошкільних навчальних закладах для дітей старше одного року в грамах на одну дитину становлять:

Вікова група, роки

Кількість прийомів їжі

3

4

від одного до трьох

1

1

від трьох до шести

2

2

 

   Денна норма сала для дітей дошкільного віку становить 1-2 г., бутерброд із салом можна включати до меню дошкільних навчальних закладів (окрім  санаторних) 1раз на 10 днів.

   Отже , кориснішого продукту, який водночас був би і смачним, і лікувальним, аніж сало годі й шукати. Головне – не їсти його багато, адже помірне вживання сала надзвичайно корисно.

 

Як запобігти харчовим отруєнням

 

Щоб запобігти інфекційним захворюванням та харчовим отруєнням, дотримуйтесь таких простих правил:

 

-       Ретельно мийте усі овочі і фрукти перед тим, як подавати до столу сирими.

 

-       Прищеплюйте дитині любов до чистоти. Привчайте її мити руки з милом перед вживанням їжі, після відвідування туалету, повернення з прогулянки.

 

-       Мийте руки з милом перед приготуванням їжі.

 

-       Не зберігайте разом продукти, що їдять сирими, і ті, що підлягають кулінарній обробці.

 

-       Ніколи не кладіть бутерброди, пиріжки, сир, ковбасу, печиво у пакет, де побували овочі, фрукти, ягоди чи яйця, навіть якщо цей пакет здається абсолютно чистим.

 

-       Дбайте про те, щоб їжа для дитини була щойно приготованою, свіжою. Не готуйте їжу «із запасом».

 

-       Не купуйте продукти, якщо не впевнені у їхній якості, з простроченими термінами зберігання, пошкодженою упаковкою. Дотримуйтесь умов та строків зберігання продукту, зазначених на його упаковці.

 

-       Не купуйте продукти харчування на стихійних базарах. Ви маєте право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продуктів.

 

-       Не вживайте незнайомі гриби, ягоди, трави. Смертельно небезпечними можуть бути старі або зіпсовані гриби. Не готуйте страви з грибів дітям.

 

-       Не беріть у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують зберігання у холоді).

 

-       Не використовуйте для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з річок, озер, незнайомих підземних джерел тощо.

 

 

Гепатит А,

 

Гепатит А, или как его еще называют болезнь Боткина – это острое инфекционное заболевание, вирусного характера, органом мишенью является печень. Вирус, который становиться причиной заболевания носит одноименное название с болезнью – вирус гепатит А.

Заболеть могут лица любого возраста, но наиболее часто, страдают малыши возрастной группы 3 – 7 лет, детки в возрасте годика получили иммунитет от матери, и защищены от болезни, но только в том случае если мать перенесла самостоятельно заболевание.

Причины болезни

Проникновение вируса в организм в основном происходит с грязными руками, т.е. фекально-оральным путем. Не зря это заболевание носит название – болезнь грязных рук. Источниками вируса могут быть различные продукты питания, например речные моллюски, которые были выращены в условиях загрязненного водоема со сточными водами. Но не только речные обитатели могут быть источником вируса, содержать в себе вирус могут и другие продукты, например овощи или фрукты, которые были обработаны зараженной водой. Особое значение в распространении заболевания играют различные ягоды, например клубника, эти ягоды созревают близко к земле и могут быть заражены вирусом. Не стоит забывать и про распространение вируса через кровь. Большой риск заболеть есть и при контракте с больным человеком, особенно в инкубационный период болезни, который длится от 2 до 4 недель с момента заражения. В инкубационный период, больной даже не подозревает о заболевании, что еще больше способствует распространению заболевания. Заразиться от больного можно и контактно-бытовым путем, с использованием общей посуды, предметов гигиены и др.

Возбудитель
Вирус гепатита А может длительно сохраняться в воздухе, на поверхности рук, еще более длительно может сохраняться при комнатной температуре. Вирус высоко устойчив к неблагоприятным условиям внешней среды и дезинфицирующим растворам, ни какого влияния на вирус не может оказать даже спирт. В продуктах питания вирус может сохранять жизнеспособность более года, даже при термической обработке, около 80º, вирус может сохраняться в течение 20 минут. Вирус легко и быстро распространяется в регионах с неудовлетворительными гигиеническими условиями, и в регионах с большой плотностью населения. В таких регионах регистрируются вспышки заболевания, но они могут быть контролированы, благодаря вакцинации.

Как развивается заболевание?

С зараженными продуктами питания или водой, вирус проникает в организм ребенка, минует желудок и желудочную кислоту, которая абсолютно безопасна для вируса. Конечной целью вируса является кишечник. В кишечнике, происходит всасывание вируса в кровоток, и с его током, вирус попадает в клетки печени – гепатоциты. После того, как вирус попал в печень, он быстро распространяется по всей печени. Вирус оседает не только в клетках печени, с током крови, вирус распространяется в лимфатические сосуда  почки. В клетке, частицы вируса начинают размножаться, часть из них, начинает выходить из печени по желчевыводящим протокам, с током желчи, вирус попадает в кишечник, и выводятся из организма с калом. В момент начала воспаления печени, в организме начинают вырабатываться иммунологическая защита, к печени начинается поступление клеток защиты – Т-лимфоциты. Эти клетки могут распознавать поврежденные клетки печени, и уничтожают их, из-за этого нарушаются функции печени. Вирус оказывает свое влияние и на желчевыводящие протоки, происходит закупорка их просвета, желчь встречает препятствие на своем пути во время оттока. Благодаря включению иммунной защиты, происходит прекращение размножения вируса, вырабатываются антитела, которые способствуют очищению организма от вируса. Все эти факторы указывают на то, что заболевание проходит самостоятельно, и длительное вирусоносительство отсутствует.

Как проявляется заболевание?

Для заболевания характерно много симптомов, которые могут быть общими или могут частными, которые характерны для определенной формы заболевания. Общие симптомы напрямую зависят от стадии и степени выраженности заболевания. Довольно часто, в воспалительном процессе участвуют  различные системы – сердечно-сосудистая, мочевыделительная и нервная. Симптомы со стороны других органов не являются ведущими. Для клинической картины гепатита А характерно наличие нескольких форм заболевания.

Типичная желтушная форма

Эта форма заболевания характерна для 10 – 30% детей, начинается заболевание всегда остро, поднимается температура тела до 38 - 39º, и держится в течение нескольких дней. У ребенка может отсутствовать аппетит, кроха жалуется на боли в животе, причем без четкой локализации. Может быть головная боль, тошнота и нередко рвота. Ведущим симптомом в преджелтушном периоде является увеличение размеров печени, реже селезенки. Моча у ребенка темного цвета, как темное пиво, а кал наоборот обесцвечивается. Изначально, кал обесцвечивается постепенно, и становиться пятнистым, и только после обесцвечивается полностью. Такие симптомы характерны для продромального периода заболевания, который длиться от 3 до 7 дней. Вторая неделя заболевания, с момента начала заболевания, ознаменована началом желтушного периода заболевания. В течение этого периода выделяют 3 стадии – стадия нарастания, максимального проявления и спада симптомов. В стадии нарастания симптомов желтухи, вначале приобретают желтый оттенок склеры глаз, видимые слизистые оболочки, после желтушными становятся ушки ребенка и кожные покровы. С появлением желтухи, симптомы интоксикации становятся менее выраженными, но при этом сохраняется слабость, аппетит отсутствует, при пальпации печень уплотнена. В этот период моча наиболее интенсивно окрашена, а кал обесцвечен. Спустя пару дней, кал начинает изменять свою окраску, возвращается пятнистая форма, и только после этого кал восстанавливает свой цвет полностью.

Желтушная форма с холестатическим компонентом

Такая форма заболевания регистрируется в 2,5% случаев. Клинические симптомы этой формы заболевания схожи с проявлениями типичной формы желтушного периода, желтушный период протекает более длительно и симптомы наиболее выражены. К тому же, присоединяется и кожный зуд. 

Желтушная атипичная форма

Такая форма заболевания более характерная для подростков, но такая форма заболевания регистрируется крайне редко. Интоксикация отсутствует, но симптомы желтухи наиболее яркие, кожный зуд, так же очень выражен.

Безжелтушная форма

По сравнению с другими формами заболевания, безжелтушная форма встречается в несколько раз чаще. Болезнь протекает в легкой форме, и длиться около пары недель. Клиническая картина заболевания схожа с желтушной формой, но есть и отличие – отсутствие желтухи. Все эти факторы способствует тому, что родители поздно замечают симптомы заболевания у малыша, и поздно обращаются к доктору.

Субклиническая и анаппарантная формы заболевания

Такой диагноз выставляется обычно при плановых обследованиях. Малыши не предъявляют никаких жалоб, симптомы желтухи отсутствуют, не поднимается и температура тела, малыши чувствуют себя как обычно. Единственным проявлением заболевания может быть увеличение печени. Диагностировать заболевание можно только с помощью лабораторных исследований крови. Течение заболевания может затягиваться и длиться в течение нескольких месяцев, от 3 до 6. Всегда заболевание заканчивается выздоровлением. Заболевание не переходит в хроническую форму, и после выздоровления формируется стойкий, пожизненный иммунитет.

Диагностирование заболевания.

При постановке диагноза учитывается множество факторов, в первую очередь это клинические признаки заболевания – контакт с заболевшим, наличие интоксикации, признаков желтухи, изменение цвета мочи и кала, повышение показателей билирубина в анализах крови, и конечно обнаружением самого вируса в мазке крови. При исследовании биохимического анализа крови увеличены показатели, которые непосредственно указывают на наличие воспалительного процесса в клетках печени, или их повреждение – повышение показателей билирубина, АЛТ, АСТ (маркеры повреждения гепатоцитов). При лабораторном исследовании сыворотки крови, обнаруживаются антитела к вирусу гепатита А. При лабораторном исследовании мочи, обнаруживаются желчные пигменты и уробилин, из-за этих компонентов, моча приобретает характерный, темный окрас. При исследовании кала, заметно отсутствие стеркобилиногена, который отвечает за окрас кала, кроме того в кале определяется наличие самого вируса. Только при наличии совокупности этих признаков устанавливается соответствующий диагноз.

Как лечат заболевание?

В большинстве случаев лечение ребенка происходит в домашних условиях, так как у заболевания отсутствуют тяжелые формы и осложнения. Легкие формы заболевания можно всегда лечить на дому, но могут быть и исключения. В основе лечения положена базисная и симптоматическая терапия, противовирусная терапия не обоснована, вирус достаточно быстро прекращает выделяться. Под базисной терапией подразумевается организация охранительного режима для малыша, диетотерапия и витаминотерапия. На весь период проявления интоксикации, ребенок должен соблюдать строгий постельный режим, по мере того как симптомы исчезают, режим малыша расширяется. Диета для малыша должна придерживаться меню стола №5, т.е. преобладание молочных, растительных продуктов, проще говоря, питание ребенка должно быть щадящим. Полностью исключается наличие маринадов, копченостей и другой раздражающей, жирной пищи. Такой диеты рекомендовано придерживаться еще несколько месяцев после выздоровления, в некоторых случаях и дольше. В острый период заболевания ребенку необходимо обильное питье, это могут быть соки, морсы, минеральная вода и т.д. Если у ребенка холестатическая форма заболевания, необходимо дополнительно включить в режим питания такие продукты как морковь, кабачки, творог, овсянка и т.д.  Для успешной терапии необходимо нормализовать работу желудочно-кишечного тракта. При запорах, ребенку необходимо назначение слабительных препаратов, при дисфункции кишечника – ферментов и эубиотиков. Если заболевание протекает с застоем желчи необходимо назначение спазмолитических, желчегонных средств, и др. При среднетяжелой форме гепатита А рекомендовано увеличение питьевого режима до 1,5 – 2 литров в сутки, по показаниям проводить интоксикационную терапию внутривенно. Гепатопротекторы рекомендовано назначать только при затяжном течении заболевания, и только спустя три недели о начала болезни, курс лечения составляет 1,5 – 3 месяца. После выздоровления. Профилактика Выписка ребенка проводиться только после исчезновения всех симптомов интоксикации, желтухи, при нормализации размеров печени, пигментного обмена и др. Посещение дошкольных и школьных учреждений показано только при полном клинико-биохимическом выздоровлении. Все детки инфицированные гепатитом А подлежат диспансерному учету в течении 3 – 6 месяцев. В основе профилактики заболевания лежит ранняя профилактика и выявление инфекции, особенное значение имеет выявление заболевших малышей безжелтушной и субклинической формой заболевания.  Особое место в профилактике гепатита А занимает пассивная и активная иммунизация малышей, которая может проводиться по эпидемиологическим показаниям, после контакта с больным.

 

 

ОБЕРЕЖНО - ГРИБИ!

Гриби - це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах. Прикро, що багато людей висновки робить лише на основі свого гіркого досвіду.

Основні причини отруєнь:

·        вживання отруйних грибів; 

·        неправильне приготування умовно їстівних грибів; 

·        вживання старих або зіпсованих їстівних грибів; 

·        http://sch-10.at.ua/Otr-roalini/za-11-01.jpgвживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників). 

Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.

Щоб запобігти отруєння грибами, ми рекомендуємо Вам заходи та правила, які необхідні для виконання кожній людині, дотримуйтесь їх.

Застерігаємо!

Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків. 

Збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні. 

Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок. 

УВАГА! Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:

"Усі їстівні гриби мають приємний смак". 

"Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні -приємний". 

"Усі гриби в молодому віці їстівні". 

"Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів". 

"Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби". 

"Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні". 

"Отрута з грибів видаляється після кип'ятіння протягом кількох годин". 

"Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах". 

Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) - з'являються через 1-4 години після вживання грибів, в залежності від виду гриба, віку та стану здоров'я потерпілого, кількості з'їдених грибів. 

Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

Перша допомога при отруєнні грибами.

1. Викличте "Швидку медичну допомогу". 

2. Одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5-6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; нажміть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; прийміть активоване вугілля (4-5 пігулок), коли промивні води стануть чистими. 

3. Після надання первинної допомоги: дайте випити потерпілому міцний чай, каву, або злегка підсолену воду, відновіть тим самим водно-сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілого грілки для полегшення його стану. 

4. З'ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, проведіть профілактичні заходи. 

Запам'ятайте: 
Отруєння грибами дуже важко піддається лікуванню. 
Настійно радимо всім! Не збирайте та не їжте гриби зовсім. Без грибів можна прожити.

 

Болезнь, вызванная вирусом Эбола


Основные факты

·        Болезнь, вызванная вирусом Эбола, ранее известная как геморрагическая лихорадка Эбола (ГЛЭ), является тяжелой, часто смертельной болезнью людей.

·        Коэффициент летальности вспышек БВВЭ доходит до 90%.

·        Вспышки БВВЭ происходят, главным образом, в отдаленных селениях Центральной и Западной Африки, близ влажных тропических лесов.

·        Вирус передается людям от диких животных и распространяется среди людей от человека человеку.

·        Естественным хозяином вируса Эбола считаются плодоядные летучие мыши семейства Pteropodidae.

·        Тяжело больным пациентам необходима интенсивная симптоматическая терапия. Не существует никакого лицензированного конкретного лечения или вакцины ни для людей, ни для животных.


Передача инфекции

Вирус Эбола передается людям при тесном контакте с кровью, выделениями, органами или другими жидкостями организма инфицированных животных. В Африке документально подтверждены случаи инфицирования людей в результате обращения с инфицированными шимпанзе, гориллами, плодоядными летучими мышами, обезьянами, лесными антилопами и дикобразами, обнаруженными мертвыми или больными во влажных лесах.

Затем вирус Эбола распространяется в сообществах людей путем передачи от человека человеку при тесном контакте (через нарушения кожного покрова или слизистую оболочку) с кровью, выделениями, органами или другими жидкостями организма инфицированных людей, а также при косвенном контакте со средами, загрязненными такими жидкостями. Погребальные обряды, при которых присутствующие на похоронах люди имеют прямой контакт с телом умершего, также могут играть роль в передаче вируса Эбола. Передача инфекции через инфицированную семенную жидкость может происходить вплоть до семи недель после клинического выздоровления.

Работники здравоохранения часто инфицируются вирусом Эбола во время обращения с больными БВВЭ и пациентами с подозрением на БВВЭ. Это происходит в результате тесных контактов с пациентами при недостаточно строгом соблюдении норм инфекционного контроля.

Среди работников, имевших контакты с обезьянами и свиньями, инфицированными вирусом Эбола Рестон, зарегистрировано несколько случаев инфицирования, которые протекали клинически бессимптомно. Таким образом, вирус Эбола Рестон в меньшей степени способен вызывать болезнь среди людей по сравнению с другими видами вируса Эбола.

Однако имеющиеся фактические данные относятся только к здоровым взрослым мужчинам. Было бы преждевременным делать выводы в отношении воздействия этого вируса на здоровье всех групп населения, таких как люди с ослабленным иммунитетом, люди с уже имеющимися нарушениями здоровья, беременные женщины и дети. Для окончательных выводов в отношении патогенности и вирулентности вируса Эбола Рестон среди людей необходимы дополнительные исследования этого вируса.

Признаки и симптомы

БВВЭ является тяжелой острой вирусной инфекцией, часто сопровождающейся внезапным появлением лихорадки, сильной слабостью, мышечными болями, головной болью и болью в горле. За этим следуют рвота, диарея, сыпь, нарушения функций почек и печени и, в некоторых случаях, как внутренние, так и внешние кровотечения. Лабораторные тесты выявляют низкие уровни белых кровяных клеток и тромбоцитов наряду с повышенным содержанием ферментов печени.

Люди остаются инфекционными до тех пор, пока их кровь и выделения содержат вирусы. У пациента с инфекцией, приобретенной в лабораторных условиях, вирус Эбола был изолирован из семенной жидкости даже на 61-й день после заболевания.

Инкубационный период (интервал между инфицированием и появлением симптомов) варьируется от 2 до 21 дня.

Диагностика

Прежде чем диагностировать БВВЭ, необходимо исключить следующие заболевания: малярия, брюшной тиф, шигеллез, холера, лептоспироз, чума, риккетсиоз, возвратный тиф, менингит, гепатит и другие вирусные геморрагические лихорадки.

Окончательный диагноз вирусных инфекций Эбола может быть поставлен только в лабораторных условиях на основе проведения целого ряда различных тестов, таких как:

·        энзим-связывающий иммуносорбентный анализ с захватом антител (ELISA);

·        тесты на выявление антигенов;

·        реакция сывороточной нейтрализации;

·        полимеразная цепная реакция с обратной транскриптазой (ОТ-ПЦР);

·        электронная микроскопия;

·        изоляция вируса в клеточных культурах.

Тестирование образцов, взятых у пациентов, представляет чрезвычайно высокую биологическую опасность, и его можно проводить только в условиях максимальной биологической изоляции.

Вакцины и лечение

Лицензированной вакцины против БВВЭ до сих пор не существует. Проводятся испытания нескольких вакцин, но готовые для клинического использования вакцины отсутствуют.

В тяжелых случаях требуется интенсивная поддерживающая терапия. Пациенты часто страдают от обезвоживания и нуждаются во внутривенных вливаниях или пероральной регидратации с помощью растворов, содержащих электролиты.

Специальное лечение отсутствует. Проводится оценка новых лекарственных средств.

Профилактика и борьба

Борьба с вирусом Эбола Рестон среди домашних животных

Вакцины против вируса Эбола Рестон для животных нет. Регулярная чистка и дезинфекция свиноводческих и обезьяньих ферм (с использованием гипохлорита натрия или других моющих средств) считаются эффективными средствами для инактивации вируса.

При подозрении на вспышку болезни территория должна быть немедленно закрыта на карантин. Для снижения риска передачи инфекции от животных человеку может потребоваться забой инфицированных животных и тщательный контроль за погребением или кремацией туш. Ограничение или запрещение передвижения животных из инфицированных ферм в другие районы может уменьшить масштабы распространения болезни.

Учитывая тот факт, что вспышки Эбола Рестон среди свиней и обезьян предшествуют случаям инфицирования людей, создание системы активного надзора за здоровьем животных с целью выявления новых случаев заболевания крайне важно для обеспечения раннего предупреждения ветеринарных служб и органов общественного здравоохранения.

Снижение риска инфицирования людей вирусом Эбола

В отсутствие эффективного лечения и вакцин для людей повышение информированности в отношении факторов риска инфицирования вирусом Эбола и индивидуальных мер защиты является единственным путем сокращения заболеваемости и смертности среди людей.

В Африке во время вспышек БВВЭ сообщения для санитарного просвещения населения, направленные на снижение риска, должны охватывать несколько факторов.

·        Снижение риска передачи инфекции от диких животных человеку в результате контактов с инфицированными плодоядными летучими мышами или обезьянами/приматами и потребления их сырого мяса. С животными необходимо обращаться в перчатках и другой надлежащей защитной одежде. Перед употреблением в пищу их продукты (кровь и мясо) необходимо подвергать тщательной тепловой обработке.

·        Снижение риска передачи инфекции от человека человеку в отдельных сообществах в результате прямого или тесного контакта с инфицированными пациентами, особенно с жидкостями их организма. Необходимо избегать тесного физического контакта с пациентами, инфицированными вирусом Эбола. При уходе за больными в домашних условиях необходимо надевать перчатки и надлежащие средства индивидуальной защиты. После посещения больных родственников в больницах и ухода за больными в домашних условиях необходимо регулярно мыть руки.

·        Сообщества, пораженные лихорадкой Эбола, должны информировать население о характере болезни и о мерах по сдерживанию вспышки, включая кремацию умерших. Люди, умершие от лихорадки Эбола, должны быть безотлагательно и безопасно погребены.

Свиноводческие фермы в Африке могут способствовать усилению инфекции по причине присутствия на таких фермах плодоядных летучих мышей. Необходимо принимать надлежащие меры обеспечения биологической безопасности для ограничения распространения вируса. В отношении вируса Эбола Рестон сообщения для санитарного просвещения должны быть направлены на снижение риска передачи инфекции от свиньи человеку в результате небезопасных методов животноводства и забоя, а также небезопасного потребления свежей крови, сырого молока или тканей животных. При обращении с больными животными или их тканями и при забое животных необходимо надевать перчатки и другую надлежащую защитную одежду. В районах, где вирус Эбола Рестон регистрируется среди свиней, все продукты животного происхождения (кровь, мясо и молоко) перед употреблением в пищу необходимо подвергать тщательной тепловой обработке.

Инфекционный контроль в медицинских учреждениях

Передача вируса Эбола от человека человеку происходит главным образом в результате прямого или косвенного контакта с кровью и другими жидкостями организма. Передача инфекции работникам здравоохранения регистрируется в случаях несоблюдения надлежащих мер инфекционного контроля.

БВВЭ с трудом поддается выявлению у пациентов, поскольку первоначальные симптомы являются неспецифическими. По этой причине важно, чтобы медицинские работники при выполнении любых функций и при уходе за любыми пациентами постоянно принимали стандартные меры предосторожности. К ним относятся базовая гигиена рук и органов дыхания, использование средств индивидуальной защиты (в зависимости от риска разбрызгивания или иных путей контакта с инфицированными материалами), осуществление безопасных инъекций и безопасное погребение умерших.

Работники здравоохранения, осуществляющие уход за пациентами с предполагаемой или подтвержденной вирусной инфекцией Эбола, должны, помимо стандартных мер предосторожности, принимать меры инфекционного контроля для предотвращения какого-либо воздействия на них крови и жидкостей организма пациента и/или прямого незащищенного контакта с возможно загрязненной окружающей средой. При тесном контакте (ближе одного метра) с больным БВВЭ медицинские работники должны носить защиту для лица (лицевой щиток или медицинскую маску и очки), чистый нестерильный халат с длинными рукавами и перчатки (для некоторых процедур – стерильные).

 

Лабораторные работники также подвергаются риску. С образцами, взятыми для диагностики у людей и животных с подозрением на лихорадку Эбола, должен обращаться персонал, прошедший специальную подготовку, в надлежащим образом оборудованных лабораториях.

 

Ротавірусна інфекція у дітей: серйозна хвороба

 

Ротавірус – дуже заразлива група вірусних зараз, в більшості випадків вражають малюків у віці від шести місяців до двох років. Головні симптоми ротавірусної інфекції у малюків – рідке випорожнення, діарея, нудота, в більш суворих випадках призводять до зневоднення організму малюка.

З ротавирусом можна зіткнутися де завгодно – це дуже розповсюджений  вірус, здатний існувати в природі, не втрачаючи власних параметрів, протягом декількох днів. Почастіше спалахи ротавірусної інфекції спостерігаються в зимовий період (хоча в регіонах з тропічним кліматом зв'язок частоти випадків зараження ротавирусом і сезону мала). У ротавірусної інфекції є кілька інших назв – ротавірусний гастроентерит, «шлунковий грип», дитяча діарея. Чим менша дитина, тим краще симптоми ротавірусної інфекції.

Основна причина зараження ротавірусної заразою у діток – конкретний контакт із зараженими об'єктами і нехтування правилами особистої гігієни (наприклад, відсутність звички вимивати свої руки до їжі або після відвідин убиральні). На всіх поверхнях (включаючи іграшки) ротавірус може жити протягом довгого часу. Інкубаційний період ротавірусної інфекції у діток (період часу від зараження вірусом до виникнення симптомів захворювання) становить один-три днів зо.

Ознаки

Перший симптом ротавірусної інфекції у діток – нудота і блювота, через чотири-вісім днів виникає діарея. Більш всераспространенние симптоми ротавірусної інфекції у діток включають:

·  Нудота

·  Блювота

·  Найвища температура, жар

·  Болі в животику спазматичного вдачі

·  Рідке випорожнення, діарея (можуть тривати до восьми днів попорядку)

·  Кашель, соплі

Діагностика і профілактика

Основний спосіб діагностики ротавірусної інфекції у діток – аналіз калу. Через вірусної природи інфекції зцілення антибіотиками не відмінно, тому як такого ліки від ротавірусної інфекції не існує. Щоб попередити зневоднення у малюка, одне з часто зустрічаються наслідків ротавірусної інфекції, потрібно подбати про те, щоб дитина вживала якомога більше води (газовані напої і цитрусові соки не рекомендуються). Грудне вигодовування при ротавірусної інфекції дозволено, але при всьому цьому з раціону краще виключити з раціону продукти з молока, сир і масло. Годування груддю запобігає зараження ротавирусом у новонароджених, але, як вказує практика, допомагає зменшити симптоми. Якщо симптоми ротавірусної інфекції у малюка насичені і не слабшають в протягом декількох днів, щоб уникнути ризику зневоднення краще звернутися до лікаря.

Небезпеки і обтяження

Одне з найсуворіших ускладнень ротавірусної інфекції у малюків – зневоднення організму, яке може привести до необхідності госпіталізації (хоча такі випадки досить рідкісні).

У число головних симптомів зневоднення, викликаного ротавірусної заразою, входять:

·  Сухий рот і язик

·  Жага

·  Запалі очі

·  Завищена дратівливість або, навпаки, млявість

·  Відсутність позивів до сечовипускання

·  Відсутність сліз при плачі

 

У групу головних симптомів ротавірусної інфекції у діток входять:

·  Найвища температура

Перший симптом ротавірусної інфекції у новонароджених і маленьких діток – маленьке збільшення температури. Нерідко предки не з'ясують заразу впору, так як збільшення температури незначно. Ось тому дуже принципово постійно дивитися за коливаннями температури тіла малюка, щоб розпізнати ротавірусної інфекції на самій ранній стадії.

·  Діарея

Основний симптом ротавірусної інфекції у діток – діарея, рідкий стілець кавового, зеленого або гірчично-жовтого кольору. Хоча для новонароджених діарея – звичайне явище, діарея, викликана ротавирусом, разюче відрізняється від звичайної перистальтики здорового малюка. Будь-які конфігурації суміші, кольору або аромату стільця малюка говорять про порушення роботи кишкового тракту – і, а саме, про початок ротавірусної інфекції.

·  Блювота

Один з більш розповсюджених  симптомів ротавірусної інфекції – часта блювота. Хоча зригування після годування – повністю звичайне явище, ротавірус може викликати насичену блювоту, незрівнянну з повсякденним відрижкою, яка за часом може не співпадати з годуванням.

·  Болі в животику

Не рахуючи блювоти і діареї, ротавірусна зараза у малюків дуже нерідко супроводжується болями в животику. Особливо важливо впору розпізнати симптоми ротавірусної інфекції у новонароджених: малюки стають примхливими і гучними, постійно ридають, отрешаются лежати на животику.

·  Зневоднення

Незмінна діарея і часта блювота у діток може призвести до зневоднення дитячого організму. У рідкісних випадках, при відсутності відповідного догляду за хворою дитиною, ступінь зневоднення так висока, що дитині потрібна перевезення в клініку і внутрішньовенне введення води. Головні симптоми зневоднення, викликаного ротавірусної заразою у малюків – млявість, апатія, спрага, суха шкіра, запалі очі, відсутність сліз при плачі у новонародженого.

 

                                     

 

 

  КОРОСТА

 

Короста є найпопулярнішим шкірним захворюванням у дітей. Зараження відбувається дуже легко і швидко через одяг, постіль, рушник, речі або при безпосередньому контактуванні з хворим. Головною ознакою захворювання є сильний свербіж, який, у більшості випадків, вночі стає сильнішим. Також сверблячка може посилитися після прийняття ванни.

 

Короста відноситься до заразних хвороб. Провокує виникнення корости кліщ, розміром 0,25 на 0,35 мм, який прогризає шкіру малюка, харчується і відкладає яйця, тим самим сприяє розмноженню інших кліщів. Багато хто думає, що коростою можна заразитися від домашніх тварин, однак лікарі вважають цю думка помилковою.

 

 

Симптоми корости у дитини виникають в середньому на 4-7 день після інфікування. При цьому спостерігається свербіж по всьому тілу, висипання. Оскільки коростяний кліщ проявляє найбільшу активність вночі, то саме в цей період відзначається максимальний свербіж.

 

У більшості випадків, в першу чергу уражаються живіт і руки малюка і на цих місцях з’являються папульозні висипання. Небезпеку несе той факт, що діти розчісують уражені ділянки шкіри, що сприяє швидшому потраплянню інфекції. Тому необхідно коротко підстригти нігті малюка, або одягнути тонкі рукавички.

Дитина, яка хворіє на коросту, стає млявою, плаксивою і неспокійною.

 

 

Лікування. Дуже важливо знайти хорошого лікаря, який зможе правильно діагностувати коросту, і при цьому не сплутати її з алергічною реакцією. Спочатку він повинен простежити симптоми хвороби, призначити обстеження. За результатами обстеження призначають протизапальні та противоалергенні препарати. Якщо таке лікування не дає результатів, тоді ставиться діагноз«короста» і призначається відповідне лікування.

 

Лікувати коросту можна вдома, але при цьому проводити спеціальні заходи для недопущення зараження решти членів сім’ї. Лікар призначає місцеве лікування мазями, розчинами або суспензіями.

 

 

Профілактика. З метою профілактики захворювання потрібно проводити ретельні медогляди дітей в дошкільних та шкільних закладах та своєчасно ізолювати хвору дитину від інших діток.

 

                                      Педикульоз

 

Педикульоз – це паразитарне захворювання шкіри, переносний вошами. Воші – це маленькі комахи сірого або коричневого кольору з шістьма лапками. Воші є паразитами людини, живуть на волосистій частині голови і харчуються кров’ю. Тільки що вилупилася воша досягає в довжину близько 1 мм (розміром з шпилькову голівку), а доросле комаха – близько 3 мм (трохи менше сірникової голівки). Головна воша досягає зрілості протягом 6-14 днів, після чого самка стає здатна відкладати яйця. 
 Яйця вошей також відомі як «гниди» (деякі люди називають так і самих вошей). Вони мають жовтувато-білий колір, і їх можна сплутати з лупою. На відміну від лупи вони прикріплені до основи волосся, і їх важко видалити. Личинки вилуплюються з яєць через 7-10 днів, після чого біля коріння волосся залишаються порожні білі кокони. У середньому життєвий цикл головних вошей становить 21 день. В одній кладці самка може відкласти до 56 яєць.

Як визначити, що у дитини воші? 

 Найчастіше вошей складно виявити, так як вони добре маскуються в волоссі. 
Вважається, що перша ознака вошивості – це свербіння шкіри голови, однак воно може з’явитися лише через три місяці, після того як у дитини з’явилися вошіІнші ознаки педикульозу це: 
 порожні кокони, прикріплені до волосся на деякій відстані від кореня 
 висип на задній поверхні шиї, викликана продуктами життєдіяльності вошей 

 Можна спробувати вичесати вошей густим гребінцем над листком білого паперу. Це не найефективніший спосіб – комахи можуть просто напросто втекти з розчісуємо зони. Єдиний спосіб переконатися в тому, що у дитини немає вошей – це ретельно прочесати мокре волосся гребінцем з дрібними частими зубцями (прочитайте про вичісування вошей нижче). 
 Використовувати інсектициди рекомендується тільки в тому випадку, якщо ви виявите у дитини живих вошей.

Як дитина може заразитися педикульозом? 

 Воші не вміють стрибати, літати або пересуватися по воді. Вони переповзають від однієї людини до іншої при тісному контакті голова до голови. Саме тому вони так часто бувають у дітей від 4 до 11 років. У цьому віці діти, які відвідують дитячий садок або школу, зазвичай грають поруч один з одним. До групи ризику також входять батьки, брати і сестри дітей цієї вікової групи, а також шкільні вчителі і вихователі дитячих садів. 

 Існує помилкова думка, що педикульоз частіше бувають у людей з довгим волоссям або у людей, які миють волосся рідко. Насправді, воші не віддають переваги тому чи іншому типу волосся, а також волоссю певної довжини або ступеня доглянутості. Крім того, прийнято думати, що головні воші передаються через одяг, постільну білизна, рушники, головні убори, тому, всі ці предмети підлягають обов’язковому пранню та знезараженню. 

 Як позбутися вошей? 

 На жаль, це не так вже просто. Головні воші виробили стійкість до деяких інсектицидів, створеним спеціально для боротьби з ними, тому немає гарантії, що одноразове застосування антипедикульозного шампуню назавжди позбавить вас від цих паразитів. 
 Для усунення педикульозу можна, по-перше, використовувати спеціальні хімічні препарати, що знищують живих вошей, і вичісувати волосся після миття всім членам родини. Також необхідно, щоб батьки близьких друзів вашої дитини перевірили своїх дітей на наявність вошей і, якщо необхідно, провели лікування. По-друге, можна позбутися вошей шляхом регулярного вичісування свіжовимите волосся 

 

Енцефалітний кліщ перша допомога та лікування

Сьогодні слід розглянути таке питання, як енцефалітний кліщ перша допомога і лікування. З огляду на те, що прийшли теплі деньки, на носі травень, багато комах вже вийшли зі своїх сховищ і бажають насолодитися сонечком і людською кров'ю, як наприклад, енцефалітний кліщ. З дитинства ми намагаємося берегти дітей від контакту з травою, деревами і різного роду садами, де вони легко можуть підхопити цих небезпечних комах.

Але хіба можна утримати улюбленцем дітлахів, які також раді бачити сонце і яскраво зелену траву. Для того, щоб весняні свята і літні канікули пройшли без пригод, варто пам'ятати про першої допомоги та лікуванні при укусі енцефалітного кліща. Ну, по-перше, найпоширенішим методом лікування є нанесення рослинного масла на уражену ділянку шкіри. Аромат олії не дуже то подобається докучливої ??комахи, тому він з радістю відстане від вас і більше не повернеться. Після того, як ви помітите, що палець злегка скривився і з'явився клаптик ділянки тіла кліща, підчепити його щипчиками і приберіть з шкіри. Прибирати слід плавними круговими рухами, щоб випадково не видалити кліща разом зі шкірою.

Якщо раптом не виявилося поряд з собою щипчиків або пінцета. Про можна використовувати волосся або нитку. Протягніть нитку між шкірою і тілом енцефалітного кліща, і кінці нитки розтягніть в різні боки. Тепер, здійснюючи обертальні рухи, викрутити тіло комахи з-під шкіри, тим самим не доставивши зайвого болю людині, у якої цей кліщ і оселився. При відсутності нитки, першу допомогу може надати той, у кого довге волосся. Метод видалення кліща точно такий же, як і з ниткою. Якщо кліщ був інфікований, то не варто його роздавлювати пальцями й нігтями, як це часто звикли робити дачники. Запам'ятайте - в жодному разі не допускайте прямого зіткнення шкіри людини і кліща, оскільки він носій збудників різного роду хвороб. Якщо вийде так, що кров його потрапить на шкіру людини, вважайте, що потрібна лікарська швидка допомога. Народна медицина тут вже буде, на жаль, безсила. Ніякої подорожник і глід не поверне здоров'я, окрім як досвідчений лікар.

Часто поруч виявляється і гострий предмет, наприклад, ніж. Їм теж не можна вбивати кліща, так як потім ви станете використовувати цей столовий прилад для різання овочів і фруктів. Якщо кров кліща потрапить в організм людини, то хвороби неминучі. Чим же можна змастити місце укусу, і чи є такий засіб для швидкого лікування? Є, звичайно. Найзнаменитіша і незамінна зеленка. Досить нанести трохи зеленки на ранку, як після невеликого проміжку часу, поки буде щипати, настане поліпшення. Якщо не виявилося поруч зеленки, можна використовувати і йод, а також спирт. Головне, провести дезінфекцію, тому і використовується такий засіб, який зможе допомогти людині уникнути ускладнень після укусу кліща енцефалітного. Якщо ви вирішили припекти шкіру, то пам'ятайте, цього робити ні в якому разі не рекомендується. Навіть після того, як перша допомога після укусу була надана, потрібно провести необхідне лікування за допомогою лікаря, так що не варто терпіти до вечора або завтра, а відразу звернутися до лікарні. Незважаючи на те, що енцефаліти кліщі зустрічаються в кількості 10% з 100, все одно не варто покладатися на удачу.

Дорослі набагато легше здатні переносити подібні укуси кліщів, терпіти проведене лікування. Діти, на жаль, менш сильні і тому, за їх життя турботливі батьки переживають всерйоз, адже знають, що частими наслідками укусів кліщів енцефалітних, є летальний результат або ж довготривале нервовий розлад. Були випадки, коли діти, чия шкіра була деформована, мали розлади не тільки з нервовою системою в цілому, але і проблеми з роботою внутрішніх органів. Часто укуси кліщів ведуть до хвороб життєво важливих органів, адже порушується кровоносне постачання тканин, судин, деформуються судини, м'язи і м'які слизові тканини. Бажаючи врятувати себе самого, необхідно вколоти кліщовий імуноглобулін. Укол розрахований таким чином: на 1 кг ваги слід використовувати 1 грам. І використовувати ці уколи слід протягом трьох днів після самого укусу енцефалітного кліща. Пам'ятайте, ця стадія лікування дуже важлива, якщо ви не бажаєте опинитися у групі ризику заразитися від комахи серйозною хворобою, яка веде до постійного лежання або ж летального результату.

Якщо ви видалили кліща, то, навіть провівши першу медичну допомогу, змастивши уражене місце зеленкою, слід зберегти кліща, поклавши його в посудину і віднести на перевірку в лабораторію. Отрута міститься в слині кліща і саме тому його не можна просто відривати від шкіри. Обов'язково потрібно дочекатися результатів проведеної експертизи і з'ясувати, наскільки ймовірна небезпека зараження крові людини. Якщо вірус не буде знайдений, то період інкубації триватиме до 2-3 тижнів. Існує ще одне вірне рішення проблеми при боязні, що ви зможете заразитися хворобою від енцефалітного кліща - це використання щеплень. Такий спосіб захисту дозволить не проводити жодного додаткового лікування і дозволить як дорослим, так і дітям відчувати себе спокійними і щасливими. Перша медична допомога, важлива, безумовно, тому не забувайте про те, що якщо ви відчули якусь біль, печіння на шкірі, відразу повідомте кому-небудь. Можливо, що лікування буде потрібно вже зараз.

Щоб убезпечити себе від укусів комах настільки небажаних, потрібно надягати щільний одяг при походах в ліс, використовувати захисні креми від комах і надягати рукавички при роботі на садовій або дачній ділянці. Тоді ніякі кліщі не зможуть зіпсувати вам життя і перешкодити своєю присутністю на улюбленому городі. Самостійні спроби позбутися енцефалітного кліща не зможуть привести до позитивного ефекту, тому що тут потрібно і перша медична допомога і можливе подальше лікування.